Я, Подпльота Світлана Володимирівна, працюю у Костянтинівському районному НВО № 1 “Таврія” з 2008 року. На перший
погляд, може здатися, що це невеликий
термін роботи в школі, але я уже 4 роки поспіль заходжу кожного ранку в клас і
вирішую цілу низку педагогічних питань,
проблем… Згадується перший робочий день
і той страх, перед першим уроком в дев’ятому класі. Порівнюю себе теперішню –
змінилось багато. З'явилася впевненість у собі. Я навчилась знаходити спільну
мову з учнями. Я полюбила свою роботу.
Я зрозуміла - учнів ми виховуємо собі самі, і лише від нас залежить їхнє
ж до нас ставлення. Коли до дитини ставишся з розумінням, не вимагаєш вище її
можливостей, враховуєш її інтереси -
вона віддячиться тобі таким же ставленням до тебе і до твого предмету. Важливо
не втратити повагу класу, не зробити якусь педагогічну помилку… Виправити її
пізніше буде дуже складно.
Щодо досвіду, то я не вважаю, що лише старший вчитель, який роками працює
в школі є найкращим. В багатьох випадках звичайно так і є. І хвала таким
педагогам, які все своє життя присвятили школі!
За свій короткий педагогічний стаж я зрозуміла і виробила свою
педагогічну філософію. Робота специфічна, адже ставлення до вивчення іноземної
мови іноді буває пасивним. «Нам досить і однієї мови» , - можна почути часто
від дітей. Тому перше завдання, яке я перед собою поставила – це підвищення
мотивації учнів до вивчення іноземної мови. Я стараюсь завжди іти в ногу з
часом, застосовую на уроках мультимедійні засоби, які на щастя, є у нашій
школі. Стараюсь підбирати цікаві учням теми, обговорювати їхні проблеми. На
даний час працюю над проблемою удосконалення уроку засобами інноваційних
технологій. Діти з радістю змінюють види діяльності, працюють творчо, готують
проекти.
Використовую завжди безмежні можливості інтернету для роботи, підготовки
до уроків, створення роздаткових матеріалів. Інтернет допомагає на даний час
підтримувати учнів, які хворіють, або з інших причин не можуть відвідувати
школу. Саме він дає можливість дитині не відстати від однокласників: дитина
отримує поштою від мене всі вивчені матеріали і може спокійно працювати вдома,
знаючи, що буде об’єктивно оцінена. Коли виникають питання, дитина може їх
задати за допомогою програми скайп – у відеорежимі, і почути відповідь вчителя.
Переконана, що у майбутньому таким чином не буде жодних проблем з
відпрацюваннями після карантину. Основне бажання – і вчителя, і учня, спільні
зусилля.
Зважаючи на великий обсяг матеріалу та на завантаженість учнів, стараюсь
розробляти певні узагальнені унаочнення, особливо того, що стосується
граматичних тем. Намагаюсь більше
встигати в класі, додому задаю більш творчі завдання, хоча не всі теми дозволяють
такий спосіб дій.
В педагогіці є речі, яких неможливо навчити. Погодьтесь, що часто процес
навчання у школі перетворюється на процес заставляння до навчання. Проте «нав’язані»
кимось знання не дуже хороші. Вони, як правило, поверхневі і недовговічні. Натомість,
якщо в учня є цікавість до предмету, який він вивчає, він з радістю буде
сприймати все, що пов’язане з ним, а також буде намагатися дізнатись щось
самостійно. Людину неможливо навчити – вона вчить сама себе.
На своїх уроках я намагаюся частіше організовувати різні дискусії (мовні
зразки записані завжди на дошці), рольові ігри. Це допомагає позбутися страху
говоріння іноземною мовою. Мої учні
завжди знають, що можуть звернутися до мене за допомогою – на перерві чи після
уроків – я завжди готова вислухати.
Завжди радо відгукуюсь на запрошення на семінари, відкриті уроки, прагну
дізнатися щось нове, проаналізувати педагогічну майстерність інших вчителів,
почерпнути щось для себе і своїх учнів. Особливо важливі для мене семінари
присвячені інноваційним змінам в викладанні, нововведенням, різні практикуми.
Поряд з навчальними посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і
науки України, постійно і активно використовую різні навчальні комплекси
німецьких видань, що дає учням змогу глибше познайомитися з побутом німців, їх
звичаями, манерами, способом життя в колективі. Особливо важливе слухання
автентичних діалогів і текстів, які ці комплекси пропонують.
Учитель, як і кожна людина, що працює з дітьми, повинен володіти такою
важливою якістю, як терпимість, яку ми сьогодні часто називаємо толерантністю,
повинен розвивати у сьогоднішніх учнів
самостійність, уміння відстоювати свої права, готовність до співпраці і
творчої діяльності. І я повністю погоджуюсь з відомим педагогом В.
Сухомлинським, який свого часу сказав «… перетворення наукових істин у живий
досвід творчої праці – це найскладніша сфера дотикання науки до практики.
Зроблене вченим відкриття, коли воно оживає в людських взаємовідносинах у
живому пориві думок і емоцій, постає перед учителем як складне завдання,
розв'язати яке можна багатьма способами… У виборі способу, втіленні теоретичних
істин у живі людські думки й емоції саме і полягає творча праця вчителя».
